Підстави для визнання заповіту недійсним
Оскаржити заповіт «просто тому, що він несправедливий», не вийде — закон вимагає конкретних правових підстав. Найпоширеніші з них:
- заповідач на момент складання заповіту не розумів значення своїх дій або не міг керувати ними (через хворобу, стан сп'яніння тощо);
- порушено встановлену законом форму — заповіт не посвідчено нотаріально або не дотримано порядку його складання;
- заповіт складено під впливом обману, насильства, погроз або тяжкої обставини;
- заповіт підписано не самим заповідачем і не уповноваженою особою в передбачених законом випадках.
Хто має право оскаржити
Звернутись до суду з позовом про визнання заповіту недійсним може особа, чиї права та інтереси цей заповіт порушує, — як правило, це спадкоємці за законом, які без заповіту мали б право на спадщину, або спадкоємці за іншим, попереднім заповітом.
Строк на оскарження
Діє загальний строк позовної давності — 3 роки. Відлік починається не з дня смерті заповідача, а з дня, коли особа дізналась або мала дізнатись про порушення свого права (наприклад, з моменту ознайомлення зі змістом заповіту в нотаріуса).
Обов'язкова частка у спадщині — незалежно від заповіту
Навіть дійсний заповіт не може повністю позбавити спадщини непрацездатних дітей, дружину/чоловіка чи батьків заповідача, а також малолітніх і неповнолітніх дітей — їм належить обов'язкова частка (не менше половини того, що вони отримали б за законом), незалежно від змісту заповіту.
Типова помилка
Найчастіше програють справи, де єдиним доказом є «сумніви» родичів у психічному стані заповідача без жодного медичного підтвердження. Для успішного оскарження потрібні конкретні докази — медична документація, показання свідків, посмертна психолого-психіатрична експертиза.