Неустойка: штраф і пеня
Неустойка — це грошова сума, яку боржник має сплатити за сам факт порушення зобов'язання, незалежно від того, чи завдало це реальних збитків. Вона буває у двох формах: штраф — фіксована сума або відсоток, що стягується одноразово, і пеня — відсоток, що нараховується за кожен день прострочення. Право на неустойку виникає, лише якщо вона прямо передбачена договором або законом.
Збитки: реальні втрати та упущена вигода
На відміну від неустойки, збитки потрібно довести документально. Вони поділяються на дві категорії:
- реальні збитки — витрати, яких сторона зазнала або має зазнати для відновлення порушеного права (наприклад, вартість усунення недоліків);
- упущена вигода — дохід, який сторона реально отримала б, якби зобов'язання виконали належно.
Стягнути можна і неустойку, і збитки одночасно — якщо неустойка не покриває всієї шкоди, різницю можна довести й стягнути додатково.
Що потрібно довести в суді
Для успішного стягнення потрібно підтвердити: факт укладення договору, факт порушення його умов контрагентом, розмір заборгованості чи збитків, а для неустойки — правильність її розрахунку. Найчастіше саме розрахунок неустойки й стає предметом спору, тож важливо підготувати його юридично грамотно ще до подання позову.
Досудова претензія — обов'язковий крок?
Законом досудова претензія обов'язкова не завжди, але вона майже завжди доцільна: дає контрагенту шанс розрахуватись добровільно, фіксує факт порушення й початок прострочення для розрахунку пені, а в деяких випадках є прямою умовою договору для звернення до суду.
Строк позовної давності
Загальний строк — 3 роки з моменту, коли зобов'язання мало бути виконане. Для стягнення неустойки діє спеціальний скорочений строк — 1 рік, тому зволікати з поданням позову щодо штрафів і пені особливо не варто.